Цілую посмішку твою, Як дощ траву, Як вітер листя. Ідеш… Розгублено стою — Усі стежки мої зійшлися. Усі дороги мої — тут, Усі світи мої — біліють. А ти — ідеш… На тебе ждуть. Я зупиняти не посмію. Ну що ж? Іди! Нехай щастить! А я — поплачу, посумую, Я — не ловлю щасливу мить, Я тільки посмішку Цілую…