Я беру своє відерце І біжу мерщій по воду, Бо чекають на городі Помідори й огірки. Цілу ніч вони не спали – Раннє сонце виглядали. Хочуть їсти, хочуть пити, Та не вміють говорити. Ні очей, ні вух не мають, Та мене вони впізнають. їх щоранку напуваю, Я їм пісеньку співаю. Помідори червоніють, Бо подякувать не вміють. А зелені огірки Тулять листя до руки.