Батьку, постій! Головою понурою
Ти ще тепер не кивай,
Знай — лихолітньою грізною бурею
Я ще не стомлений вкрай.
Хто не боровся з лихою годиною,
Щастя не знав в боротьбі,
Хай похоронної, хай лебединої
Пісні співає собі.
В мене ж не згасла ще сила могутняя,
Хочу боротись ще, хочу я жить!
Кличе і жде мене доля славутняя,
Хто ж мене має спинить?
Може, й мене ще з лихою отрутою
Щастя розбавлене жде,
Все ж таки знай, що з неправдою лютою
Син твій боротись іде!
Батьку! Як дуб віковий над долиною
В грізную буряну ніч, не хились,
Може, хоч мрією, часом, хвилиною
Будем щасливі колись!..
1909
