І
Десь лунає спів витворний.
Плюскіт річки. Шепіт верб.
Морок сонний, морок чорний
Ріже сяйвом місяць-серп.
На просторі крапки-зорі,
Наче іскри, миготять;
Темну далеч метеори,
Мов ракети, золотять.
Сплять берези білокорі,
Порівнявшись в мрійний ряд;
В напівтемнім млистім фльорі
Ледве мріють стіни хат.
Місяць вище... Зорі глибше...
В сяйві шириться блакить.
Все, здається, спить і дише,
Все, здається, в сні тремтить!
ІІ
Тиходзвонний
Спів витворний,
Давніх струн не воруши!
Морок сонний,
Морок чорний,
Згасни ж, промінь прудкольотний,—
Всі самотні поривання,
Всі мої передчування
Заспокой і потуши!
ІІІ
Я самотний
І скорботний
Знищу тугу навісну...
Згасни ж, промінь прудкольотний,—
Я засну!..
1910
