Білі руки мармурові,
Карі очі, чорні брови
Кличуть дух мій в світлий рай...
О, не стій передо мною
Світлосяйною маною,
Рук до неба не здіймай!
Чуєш? Бачиш? — я збираю
До свого земного раю
Болі й страдницьке життя;
Мук забути я не можу,
Я люблю їх і тривожу:
В їх горить душа моя!
В ніжні співи тонколірні,
В звуки серця неймовірні
Все, що маю, я вкладу,
Доки з криком перемоги
Вдовж кривавої дороги
До побіди не прийду.
Так! Не стій передо мною
Світлосяйною маною,
Щастям-раєм не мани —
Не оддам я за кохання
Море муки і страждання,
Де топлю найкращі сни!..
