В димках раннього туману, Як поблідла ночі мла, На долині Іордану Пишна квітка розцвіла. До божественної вроди Придивлялись навкруги Іорданські сині води І квітчасті береги. Коли ж діти Палестини В край далекий перейшли — На північнії долини Ніжну квітку однесли. Знов між лілій білосніжних Тая квітка розцвіла, Та забути вітрів ніжних На чужині не змогла. — Ой, нащо ж вони пестили Квітку подихом весни І зрадливо одпустили В край холодний, навісний? 1909