В ніч, як острах суєвірний Серце холодом різне Або гострий сум безмірний Смертним духом повійне, Мир тоді — німа пустиня, Безвідрадная тюрма, Де марнується святиня, Де сердець і душ нема. В час такий бажанням диким Вся душа моя тремтить, Щоб всевладним, дужим криком Смертну тишу розбудить... 1909