Як тихо в кімнаті! В заквітчаній шаті На темній іконі В кривавій короні Христос головою поник. Неначе нудьгує, Що мучивсь він всує, Що зникло все праве І свято криваве Справляє й тепер чоловік. Зворушує згадки Огонь од лампадки, Що світять тут люди Про факел Іуди В густім Гефсиманськім саду. Бо й досі ще люди Страдальці повсюди, Шукають завзято На дикеє свято В догідність людському суду. 1909