Струни смерті забриніли,
Бачу вічності поріг,
Смертний образ чорнокрилий
Хилить, валить жахом з ніг;
Тисне, давить, грає тілом,
Віє в очі чорним пилом,
Чорним пилом, чорним пухом,
Розлучає тіло з духом,
Тяжко давить,
Поки збавить
Од життя
І одкриє все незнане,
Невідоме, довгождане
В вічних чарах забуття.
За страждання,
За ридання
Дасть велику нагороду,
Вічний виявить секрет
І пригріє
Давні мрії
На роздоллі небозводу
Між планет-комет.
В’яне цвіт під ешафотом,
Лине дух мій вільним льотом,
І в агонії сплелись
Жалі з рухом,
Тіло з духом,
Мов бояться десь загинуть,
Мов не хочуть все покинуть,
Чим жили колись.
