Все я знаю... Все забула...
Я снохода, я сновія,
Вся в уяві потонула,
Я легенька, наче мрія.
Сонним чаром оповита,
Сяйвом місяця облита,
3 дивним блиском на виду,
Опустивши сонні вії,
Без вагання, без надії,
Без мети
Я іду, іду, іду.
З дивним блиском на виду,
В ореолі красоти
Піднімаюсь вгору, вгору,
В сяйво синього простору,
В тихе царство висоти.
Десь далеко чути гомін;
Тихо гасне ясний промінь,
Я жахаюсь... Упаду!
З гострим жахом на виду,
Без надії, без мети
Я іду, іду, іду!
Місяченьку, посвіти!
Чути гомін... Упаду!
Я легенька, наче мрія,
Вся в уяві потонула,
Я снохода, я сновія —
Все я знаю... Все забула.
1910
