Спи, голубко, спи, кохана,
Тихо ніч тебе пригорне;
Квітка сна — нікоціяна
Тут повітря ллє снотворне.
Не лякайся тим, що темно,
Бо на варті сам я стану
І видіннями приємно
В сні повію на кохану,
Щоб найвища з мрій надземних
Там всю ніч тебе водила,
Де по волі сил таємних
Сяйво ллють панікадила;
Там, де в далечі безмірній
Грають іскорки огнисті,
Там, де небо в час вечірній
Ріжуть зорі променисті.
Щоб горіла і зоріла
Ти й сама в красі дівочій
І летіла, мов на крилах
Феї щастя, феї ночі.
Там узнаєш ти в утомі
Поетичну вищу мрію.
Спи!.. Незнані й невідомі
Я чуття тобі навію.
1909
