Защебечуть, заспівають, заридають солов’ї
В ту хвилину,
Як покину
Я сумні пісні свої.
Променистими очами сумно ніченька мигне,
Як не збудять,
А остудять
Чарівні огні мене.
Душу ранять,
Золотими стрілоньками думи серце пропекли —
Серце манять
В вищий мир до зір із мли.
Не пригріє серця в небі сяйво зоряних утіх,
Нас лоскоче
Холод ночі
І тепло, і зло, і гріх.
Невідома правда неба сину грішному землі,
Сонце й зорі
В гірнім морі
Нам горять, зорять у млі...
Защебечуть, засміються соловейки на зорі,
Тільки з ями —
Темні плями
Я зіркам оддам вгорі.
