Наче сонцем роздратовані, Що минало нашу тінь, В вікна міцно заґратовані Ми дивились в далечінь. Там у фарбах розмальованих Грала райдуга-дуга, Нас же, в стіни замурованих, Так давила всіх нудьга! . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . В небі військом дужих спільників Пролітали журавлі І до нас, сумних невільників, Слали поклик до землі. 1909