Цвіт мій ніжний, білосніжний
Загорівся і зацвів,
З божим променем суміжний
Він мій погляд оновив.
Серце краялось в отруті,
Смерть ввижалася мені!—
Ви забуті, ви забуті,
Всі сумні гнітючі дні!
Всі погрози, болі, сльози
Знищив блиском дивний цвіт,
Вийняв з серця всі занози
Давніх вистражданих літ.
Знов тремтять, палають зорі;
Гімни слухають мої
І берези білокорі,
І заквітчані гаї.
О приходьте ж, любі, милі
Молоді мої співці,
Світлоокі, легкокрилі,
З блиском сонця на лиці.
Знов посиплються акорди
Наших гімнів і рулад,
Знов почує ворог гордий
Силу зоряних принад;
Силу юної одваги,
Пал нездоланих грудей
І високої поваги
До божественних ідей.
В млі берези білокорі
І заквітчані гаї
Освітили ясні зорі,
Розбудили солов’ї.
