Чайка

З жалем, з болем
Понад полем
Крик розноситься чаїний,
Наче в давні
Дні безславні
Плач рабині
На чужині.
То неначе
Мати плаче
За погубленими дітьми,
Що в неволі
Та в недолі
Зникли в горі, зникли в пітьмі.
Плавним льотом
Над болотом
Чайка лине, чайка в’ється —
То з одчаю
Заридає,
То в риданні засміється.

1909