Лийтеся, спомини, в душу зомлілу,
Щастям навіки забуту...
В ніч таку місячну, в ніч таку білу
Вперше пила я отруту.
Вперше, захоплена чаром могутнім,
В серці почула я силу,
Вперше замарила щастям майбутнім
В ніч таку зоряну, білу.
Викличте ж, спомини, давні, вабливі
Юного щастя примари,
Чари отруєні, чари зрадливі,
Тільки ж найкращії чари.
Хай воскрешу я хоть мить перебіжну
З срібної білої ночі!
Все ж я сховала в ту ніченьку ніжну,
Всі свої мрії дівочі!..
Знов мене давньому щастю в обійми
Кидає споминів сила.
Нічко! Так на ж мою душеньку вийми,
Ту, що колись отруїла.
1909
