Чоловіче! Хоч би жмінька Щастя раз тобі упала. Лиха ж, хай йому ковінька, Й без прохання єсть чимало! Та щоб щастя не такого, Як бажають кволі люди, А жагучого, палкого, Щоб наповнило нам груди! Гей, хоч мить, одну хвилину Та пожить би, як захочеш, А не так — наполовину, Наче ждеш чого і сочиш!.. 1909