Ніч розкрила чорні крила
Скрізь панує мертвий спокій;
Мир шумливий мла покрила,
Сон навіявши глибокий.
Тихо гасне світ од лампи...
Більше світла, щоб сіяло!
Гей, товаришу, не нам би
Знати чорне покривало.
Встаньмо, встаньмо!.. Сонні трупи
Потопила ніч, як море,—
Ми ж згуртуємо докупи
Їхні радощі і горе.
Парки-прялки, Парки-відьми
Пряли, ткали щастя сітки,
Та лукаво в чорній пітьмі
Позаплутували нитки.
Міцно сплять повиті люди
Тінню чорної намітки,
Ми ж вдихнем в юнацькі груди
Людські ріжні пережитки.
Їхнє щастя і скорботи
Ми розплутати зумієм,
І щоденнії турботи
Ми розвієм, ми розвієм.
Тільки полум’ям кривавим
Ранком блиснуть перші блики,
Ми на певний шлях направим
Рух загальний, рух великий.
Більше світла! Чорні крила
Зворушили мертвий спокій...
Мир шумливий мла покрила,
Сон навіявши глибокий...
1909
