Memento

Я створив свою пожежу
Міліонами огнів;
Я для тебе обезмежу
В ніжних ласках,
В співах-казках
Далечінь веселих днів.

Щоб жила ти серцем чулим,
Як піду я в царство тьми,
Тим прожитим, тим минулим,
Чистим, ніжним,
Дивовижним,
Що удвох створили ми.

Я спишу на віки-віки
На скрижалях світових
Щастя, муки, дні великі,
Що минули,
Потонули
В наших нетрях життьових.

Ти почуєш давні звуки,
Як сконає твій співець
В шумі гаю, в цвіті луків,
В водах чистих,
Променистих,
В грі закоханих сердець.

Тут не певні наші межі,
Де вбивають завше дух;
Так не бійся ти пожежі,
Шуму, грому,
Льодолому,
Ураганів, завірюх.

Я палаю в білім гарті
Міліонами огнів
І лишу тобі на варті
В дзвонах, в шумах,
В ясних думах
Всі чуття прожитих днів.