Нісся місяць ясним небом, Там, де зоря ясна; Летів хлопець чистим полем, Де дівчина красна. Часом місяць ізійшовся З тьмавою хмарою; Не раз хлопець поборовся З журною гадкою: «Журна гадко, печалива, Чо ти мене гониш? Чо ми житє згорчиваєш, В серце тугу рониш? Уступися, лиха нене, З вітром в ліси, гори, Най по тобі й чутка згине, Як сліди на мори. Мому серцю най радощі, Най надія грає, Най ми доля веселенька Птичкою співає».