(Юлії…) Добре тому, хто уміє, Розточивши буйні мислі, Українським вітром гнатись; Хто спів руський розуміє І, зустрівши тую пісню, Поки ще мороз не тисне, Поки туга-сум не висне, До небес її підняти! Благо тому, хто йти буде Українцю сміло в душу, Нові струни в ній порушить, Дивні там думки здобуде, Думки руські, підслухані У природи й проспівані Рідній їй, на повні груди. Руська думка так ширяє, Як козацький коник бравий, Як у степу вітер жвавий, Як на повну міць заграє /65/ Серце чуле, мисль орлина, Попід зорі, понад хмари, Понад інших сонць отари, Куди серця біль не зрине. І якщо ти прагнеш неба, Чуй, повім я, в чім потреба: Знайдеш в пісні руській, в звуках Те, що у кохання муках, І забудеш про страждання, Про криваві в серці рани. З польської переклав С. Крижанівський