“…Зайці котять передніми лапами По городах капусту в поле”. М.Вінграновський А літо сліпо спішило в осінь, Аж спотикаючись об соняшничиння… І лапками сонячні зайчики Котили з городу капусту чинно. І густо-джмелиним роєм Гугнів в огудинні-натинні вітер. Мак темно-шершаві голови Тримав з належною гідністю ( як і годиться мужчинам). І ти, мій наївний, мій дивний серпню, Не помітив навіть ні трішечки кпину В достиглості тій (мов заворожено), Ані хизування найменшого (так риба сліпо пірнає в вершу) — І був повергнутий владою вересня, Під каблучком золотим-хмаринкою, Під павутинкою срібною осені… Мій світлий серпню… Мов заворожено.