Євгену Гуцалові В зелених переспівах зоряно-криляно-клично Над вічним праполем і небом правічним Душа засвітилася, повна довіри До сизого птаха і сивого звіра, До тихого проліска, що в узголів”ї Зільного світу з любові, з любові… В кожній пелюстці — по вінчику світла, В кожному слові – зелено-вітно, В кожній росині — повно осоння, В ранішній сині — райдужні дзвони… Дзвони дзвіночками бризнуть над літом, Ще й чебрецями до ганку… Дзвони Над білим над цілим над світом… Один дзвін долею став На світанку.