Олесю Терентійовичу Гончареві Гей, на синьому небі, на блакитному небі – Вишиванкою зоряний степ… Повернуся назавжди – не скоро, не завтра, А все ж повернуся до тебе, мій степе, На весни твої й на сніги по весні. І насишся мені, і привидишся всоте мені В тишині… На пісні, на труди, на меди запашні Ляже зоряна ніч і спочине… Тільки зорі цвітуть… чи то зоряна путь… Стоїть доля в степу З голосними, як тронка, очима.