Дорога в стежку перейшла І стала вже самим міжтрав’ям… І степ – немов суцільний шлях, Шумкий і зелен-кучерявий. І трави неба дістають, І припадають зорепилом… Вже й світ – немов правічна путь – Тим зорепилом окропило. І ніби хвиля, що весла Ніяк не зважиться покинуть, Припав до зір Чумацький Шлях, В півнеба розпроставши спину.