Івану Драчеві Коні-гривані – блискавки! Коні булані – лиск! Коні – у небі висянім, Коні – в Парижі й Ніжині Котять втому коліс… Коні – баскі й кипучі! Коні – крізь пилу чад Світлу проносять звучність – Коні чиїсь й Драча. Коні, ех, коні-вихори! Зору зболена каламуть… Знати, снились ви дядьку Ригору, Не даєте й мені заснуть. Тільки б шалу із серць от висіять, Тільки б вітру колюча руть… І здається: земні ви й висяні, Коні-коники!.. Й не збагнуть.