В цім саду я останнє побачення Із собою призначив собі… В цім саду мов слова необачні я Розгубив між тополь голубих. В цім саду, де пташині помешкання Завжди милі мені в вишині, В цім саду промінь сонячний вершником Світложданим являвся мені. В цім саду поміж дум врівноважених Я тужаві багаття палив… В цім саду, тричі радий і зраджений, Я любові зазнав і хули. В цім саду я спізнався із піснею, Що пісенніш, либонь, не знайду… В цім саду увостаннє помислю я Наодинці… один… в цім саду.