Ти покуту куту копит, У тяму хирих ум’яту, — Вічем мечів, Вічем зим… А форт Січі — строфами з мечів. Ти поки сип оті літописи копит, Видихи див, А ми — зимами, зимами, зимами зим. Ми змусимо сум зим Хилити щити лих. Ми завиділи милі дива зим І чар… і лірачі… І — Віче мечів.