В моїй душі не сходе сонце...

В моїй душі не сходе сонце
І не горять над нею дні...
В ній небо хмарами закрито
І всі погашені огні.

У ній вовками муки виють
Та стогнуть рани, як сичі,
По ній блукають тільки тіні
І тихо плачуть, ідучи.

Моя душа — моя країна —
В диму руїн, в кривавій млі,
Лежить вона з розбитим серцем,
З вінком терновим на чолі.

2.V.1919