Глянь мій милий, скільки вроди...

Глянь мій милий, скільки вроди,
Скільки сонця навкруги!
Глянь, як сяють срібні води,
Як хвилюються луги!..
«Я сліпий... тебе ось... бачу...»

Ось послухай: десь за гаєм
Соловей заплакав враз...
Побіжім його спитаєм,
Чи любив він більше нас?!
«Я глухий... тебе ось... чую...»

1905