Погасло сонце ласки і тепла...

Погасло сонце ласки і тепла,
Побили цвіт квіток моїх морози,—
Не до пісень мені: тремтять на віях сльози,
І туга душу обняла.

Погасло сонце — мрія чарівна,
І я блукаю знов без світла ...
Душа моя на мить, на мить одну розквітла
І стала знову, як труна.

1906