Розбіглись ми по всіх світах усюди:
«Рятуйте нас, рятуйте нас, о люде!
Як небо наших сліз не чує,
Хай земля рятує».
І розказали ми по селах і в містах,
Як розпинають нас за правду на хрестах,
Які течуть у нас криваві ріки
І топлять наші зойки-крики.
Все розказали ми, всі вилили страждання,
І це була одна розпука і благання:
«Рятуйте нас, рятуйте нас
В смертельний час, в останній час».
Нас слухали, кривились і зітхали,
І в відповідь нічого не сказали...
І бігли ми на гори з голосінням,
І падали в сльозах перед камінням.
29.V.1919
