Так, справді край... ми пізно стрілись...

Так, справді «край»... ми пізно стрілись,
Коли погасли всі огні,
Коли надії розлетілись
І журно зникли вдалині.

Але в журбу мою про тебе
Тернову згадку я вплету.
Нехай життя як ніч,— на небі
Я бачив хмарку золоту.

20.ІV.1919