Так, як Данте любив Беатріче, Як Петрарка Лауру любив, Так люблю я тебе, моя пташко, Хоч тобі я і серце розбив. Так вже дивно буває на світі: Друг найближчий — і ворог же твій... Від руки найніжнішої рани Заживають в могилі одній.
