У Степана — рана, а в труні — Марина.
Доня притулилась до Івашка-сина.
У Степана рана... він не розуміє,
Як це вчора сталось, а спитать не вміє.
Пригадав: «Ввірвались, скриню розламали,
Лаялися довго і чогось шукали.
Стерпіти несила, жінка їм і каже:
«Гетьте собі з хати, а то хтось тут ляже!»
Подивився вовком: «Замовчи, холера!»
Вихопив і стрельнув в груди з револьвера.
Я його хапаю за криваву руку,
А над головою бачу вже шаблюку.
Далі, що зо мною сталося,— не знаю,
Розкажу, спочину, тільки пригадаю».
У Степана — рана, у труні — дружина,
Доня притулилась до Івана-сина.
1921
