Як камінь — серце. Крига в крові...
Думки безкрилі — на землі.
Квітки, неначе паперові,
Весна чи осінь в сірій млі...
Вернути б молодості роки!
Усе б, як в казці, ожило,
В долину б бризнули потоки,
У душу — сяйво і тепло.
Квітки б задихали пахуче,
Почувся б спів шовкових трав,
А вітер буйний і жагучий
Про мавку б в лісі розказав.
А солов’ї? Всю ніч до краю
Сльозами б щастя залили,
Усе б замовкло серед гаю,
Зітхнули б чайками орли.
Думки б полинули пташками
Її шукати по світах,
Барвінком слатись під ногами,
Цвісти квітками на устах;
В огні то з неба, то з безодні
Пісні пісень співати їй,
Їй, недосяжній і холодній,
Але моїй, лише моїй...
Вернути б молодість...
10.VІ.1928
