Червоні прапори, куди не кинеш оком, Цвітуть на вулицях, як макові квітки, Під ними хвилями, нестриманим потоком Ідуть і йдуть робітники. В щасливий край розрівняна дорога З віків неправд усіх веде трудівника; В очах його і в рухах — перемога, В ході — удари молотка. О «Марсельєзо», бий в серця черстві, холодні, Глухих, сліпих під прапори скликай, Зови народ на свято всенародне, Веди народ в обітний край!