Є острови, яких нема й на мапі, Країни є, не знані дотепер… Ще можна дні свої віддать канапі, – Жив-проживав такий-то і помер… А є й такі, що до нудного скону Не розуміють, хто вони такі, І, книг морських перечитавши з тонну, Не знають навіть назв материків. Та є у нас усіх прикмета спільна: Час промине, поменшає снаги, – І зможе кожен позіхнути звільна, Спокійно подивившись навкруги.