Вже одспівали по дорогах гарби Швидким жнивам мелодії свої, І осені такі спокійні фарби Ось-ось овіють небо і гаї… І помандрують аж за синє море Над смутком сел високі журавлі; І хтось останній на полі дооре Вузеньку смужку вогкої землі… Та, може, вітер, трубадур осінній, Від поля співом мудрим пропливе – Про те, що сховано в малім насінні Життя нове!