В гімназії, де я кінчав науку, Один довговолосий гімназист До віршів так – з нудьги – наважив руку (За форму дбаючи та нехтуючи зміст), Що довго я, за римами у тузі, На нього заздрим оком поглядав; Якої муки він мені завдав, Шанований від ворогів і друзів! Але ще дужче заздрю я на нього Тепер, коли довідавсь від людей, Що він, змужнівши, віршика й малого Не написав ніколи і ніде!