Вірш до оповідання В. Підмогильного «Третя революція» Гей, батьку мій, степе широкий! А поговорю я ще з тобою… Бо молодії ж мої бідні роки Та пішли за водою… Ой ви, звізди, звізди блискучі! А вже й красота мені ваша зовсім не мила… Бо на темний мій кучир Та лягла пороша біла. Ой ночі, чорні та безокі! І не видно мені, куда йду… Ще змалку я одинокий, Та такий і пропаду. Де ж, брати ви мої любі? Ніхто сльози горькі мені не витер… І от стою я, мов дуб той, А кругом тільки хмари та вітер…