Де забарився ти, вечоре милий? Очі в журі за тобою, Груди без тебе спочити не вміли, Думи юрбою… Кожна з них ятрить негоїсті рани, – Тільки в мені себе вилий! …Де забаривсь ти, спочинку жаданий, Вечоре милий?