Дивлюсь на все спокійними очима (Давно спокійний бути я хотів) – І вже не тішить вишукана рима, А біль її шукати – й поготів! Коли дійшов за ранній біль розплати – Збагнув усю непереможність днів, – Чи потребуєш час твій марнувати На лад закінчень, суфіксів і пнів? Ні, на вуста усмішкою гіркою Ляга мовчання мудрого печать… Дар нелегкий ваш, досвіде й спокою, Дар розуміти, знати і мовчать!