Для вас, історики майбутні, Наш біль – рядки холодних слів! О, золоті далекі будні Серед родючих вільних нив! Забудь про ті натхненні свята, Що в них росила землю кров! Мовчи, мовчи, душе підтята. – Агов! Якийсь дідок нудний напише,– Війна і робітничий рух… О, тихше! – Біль не вщух!