Дівчинку здибав колись маленьку Там, де землю Дніпром розколото: Вибирала з води у жменьку Синє золото… І таке тоді небо було безкрає. Поможи мені, дядю, трошки!.. …А в самої очей немає, – Волошки. Гей, дівчатко! Найкраща з моїх химер! Чи далося ж тобі те золото? …Вже мені не сміятись тепер По-старому, безглуздо-молодо…