Знаю, сіренький я весь такий, Мов осінній на полі вечір… — Тягарем минулі віки На стомлені плечі! Серце здушили мені — мовчи! О, майбутнє моє прекрасне! Чуло серце тебе вночі, Що ж,— нехай собі серце гасне! Хтось розгорне добу нову — І не біль, і не гнів, не жертва! Воскресінням твоїм живу, Земле мертва!