Мале хлоп’я, доки старенькій няні У холодку дрімалось над шитвом, Жило в лісах, було на океані, І вже землі нові значило грані На стежці, де… не розминутись двом. Стара ж, на час забувши про дитину, Що серед скверу снила наяву, Теж мандрувала в чарівну країну І бачила вві сні м’яку перину, Тепленький чай, цитринку і халву. Воістину життя не знає спину!