Над морем високо, на непорушній скелі, Квіт чарівний на мертвому стеблі, Горить вогонь, – щоб у морській пустелі Знаходили дорогу кораблі. Буває інколи: уже надія зблідла, – Не відшукати напрямку ніяк! – І враз кладе на хвилі смугу світла Ще не приступний для очей маяк. І скоро промінь той туман розоре (Не відірвати погляд від землі!), – І кораблі ідуть в широке море, Зникаючи в зловісній млі.