На хуторі, як у в’язниці, тихо: Навколо ліс – береза та сосна… Книжок немає зовсім, – це вже лихо; А друге й більше – дощова весна. Проте дивлюсь спокійно, як надворі І землю й небо пойняла вода, І журавель похнюпий на коморі Зажурено на південь погляда… Коли ж з лісів дух вогкості і гнили Обвіє хутір, зачарує сад, Я мов радий крізь квітень запізнілий Побачити дочасний листопад.