Нехай комусь судився довший Шлях до останньої межі, Свій коротенький перейшовши, Не нарікатиму, – я жив! Я стільки бачив! Стільки й нині Думок в собі не погасив! Жив інший хто в такій країні, Такі переживав часи? Щоб міг сказати так свідомо, З таким спокоєм на виду, – Гряди, сподівана утомо, Вгамовуй пристрасть молоду!